Онуки та їх виховання

Де взяти сили, щоб приходячи з роботи додому залишатися адекватною мамою і люблячою дружиною

Мій день починається о 6-15 ранку. Ну, крім суботи і неділі, зрозуміло. Поки моє сімейство оглядає ранкові сни, я займаюся приготуванням сніданку і зборами на роботу.

Ще годую кота і собаку.Робочий день у мене починається о 8 годині. Начебто і встаю рано, здавалося б і часу повинно на всіх вранці вистачити, але от не встигаю.

На всіх часу вистачає, а ось на себе кохану не завжди. Часом наш ранок нагадує мені фрагмент з фільму “Один вдома”, коли вони проспали на літак і бігають по всьому будинку. Ось так приблизно і у нас буває, коли мама (це я про себе) не встане по першому дзвінку будильника.

А ну-ка 4 людини, а ванна кімната одна.Ще обов’язково в одне з таких “утр”, хтось згадує, що йому в школу саме сьогодні потрібна біла сорочка на якийсь там Відкритий урок. Або у когось на працях закінчився пластилін і вчителька сказала, Якщо і сьогодні не буде пластиліну, то поставить двійку.

І це все озвучується за 15 хвилин до виходу з дому. І всі стоять і чогось від мене чекають, та ще й з докором. Загалом заряд бадьорості і гарного настрою отриманий на весь день.

Все вище перераховане я, звичайно, трохи перебільшую, не щоранку буває таким. Буває нормальним, але буває ще й гірше.Фото моє.

Виріб сина”любов до мами” потім починається день на роботі. На роботі приблизно так:”то тюлень подзвонить, то олень, і така дребедень цілий день”. Я працюю в приватній фірмі в бухгалтерії, всі нюанси і специфіку роботи в даному відділі я озвучила в цій статті.

Кому цікаво, почитайте. Вересень для мене видався особливо важким. З 6 чоловік у відділі на роботі були всього лише 2.

Одна з них я. Так вже вийшло, що іншим закортіло одночасно захворіти або піти у відпустку. Загалом вересень, як такий випав з мого життя.

Чесно кажучи голову було ніколи підняти. І так день за днем цілий місяць.Так що, два тижні мого лікування нервів в санаторії пройшли в порожню.

Ні про що. Я знову почала приймати заспокійливі препарати і зриватися на колег на роботі і на домашніх. А потім робочий день добігає кінця і мізки вже самі перемикаються на іншу хвилю.

Треба не забути купити їжі нам і коту, забрати дітей, заїхати до мами і т.д. і т.

п. Вдома починається моя друга робоча зміна. На роботі часом так піднімуть настрій, що вдома не хочеться нікого не бачити і не чути.

Але так не можна. Не можна весь негатив з роботи привозити додому. Я намагаюся, я намагаюся.

У мене є цілих 15 хвилин самотності, поки я керую з роботи до будинку на те, щоб заспокоїтися. І приїхати додому втомленою, але щасливою жінкою.Бо вдома чекає # сім’я .

Чоловік і два сини школяра. І всі хочуть бачити усміхнену маму, а де взяти сили, на посмішки? Коли посміхатися немає сил вже з ранку))).Фото моє.

Малюнок сина” Мама”. Схожа))) вдома ввечері теж все одне і теж. Уроки, вечеря, нескінченні домашні справи, які скільки не роби, а вони чомусь не закінчуються.

Про уроки. Як може нормальна доросла людина без Інтернету зробити те, що зараз проходять і задають? Я мовчу вже про дітей. Не контролювати і пустити все на самоплив теж не можна.

Сьогодні побачила у сина в щоденнику 32 вересня! ))). Ну чому б і ні!? ))) Якось сумно усвідомлювати, що на носі вже жовтень. А ще я рада, що закінчилося літо.

У чоловіка тепер більше вільного часу. Я маю на увазі пасіку. Все, сезон закінчено.

Найгірший сезон за всю історію нашого бджільництва між іншим. Ну, 2020 рік, він такий. До ліжка, я можна сказати доповзаю.

Стала любити засипати під телевізор, як то відразу відключаєшся і все! І ніякої табун думок галопом в голову просто не встигає заскакувати. І так кожен день. День бабака.

Все одне і теж. А завтра знову будильник на 6-15 ранку.Ось так проходять будні дружини бджоляра, та й не тільки мої, а мільйонів жінок, у яких є сім’я і робота.

Всі ми живемо від п’ятниці до п’ятниці і чекаємо вихідних, які пролітають в одну мить.Ось такий сьогодні” втомлений ” пост.Спасибі всім, хто дочитав, буду рада вашій підтримці!Підписуйтесь на мій канал, ставте лайки пишіть коментарі!

Related posts

Leave a Comment